Масони України та Подiлля
Сергiй ЄСЮНIН – газета “Є!”, м.Хмельницький.
Масонство - явище надзвичайно складне. Це водночас i товариство взаємодопомоги, i фiлософсько-науковий гурток, i соцiально-реформаторський союз. Сьогоднi в усьому свiтi налiчується близько 45 мiльйонiв масонiв, вони належать до вагомих полiтичних i фiнансових спiльнот нашого часу. До масонства ставляться по-рiзному: однi вважають його респектабельною i трохи снобiстською грою полiтикiв i фiнансистiв, iншi - свiтовою змовою ультрарадикалiв. Але все це - хитросплетiння сьогоднiшнього дня. Ми ж спробуємо зазирнути в iсторiю масонського ордену, тим бiльше, що вдалося знайти свiдчення iснування його на Подiллi.
Поява масонства оповита легендами i сягає глибин середньовiччя. На початку ХVII столiття професiйнi каменярi Англiї почали об'єднуватися в таємнi цеховi органiзацiї з метою збереження секретiв майстерностi i для взаємодопомоги один одному. Поступово Орден масонiв (або "Вiльних каменярiв", вiд англiйського "масон" - "каменяр", "муляр") вiдкрив дверi й для iнших людей. З часом змiнювався i характер iяльностi масонських органiзацiй; вони за короткий час стають всесвiтнiм таємним братством, головна мета якого - "об'єднати найкращих людей на засадах братерства та взаємодопомоги для досягнення земного Едему".
Масонство швидко почало поширюватися в iнших країнах свiту, з'являється безлiч масонських лож. Масонами були Вольтер, Франклiн, Вашингтон, Моцарт, Гете, Бетховен та iншi. "Вiльнi каменярi" брали активну участь у багатьох революцiях i нацiонально-визвольних рухах, зокрема, в англiйськiй революцiї середини ХVII столiття, Великiй французькiй революцiї 1789-1794 рр. (масонами були Дантон, Марат, Лафайєт та iншi), європейських революцiях ХIХ столiття, повстаннi декабристiв 1825 р., революцiях у Пiвденнiй Америцi (Чилi, Аргентина, Колумбiя та iн.), лютневiй революцiї 1917 р. (масони - майже всi члени Тимчасового уряду) тощо.
Масонство в Українi з'являється в серединi ХVIII столiття пiд впливом сусiдiв - Польщi та Росiї. Хронологiчно першою була вiдкрита ложа "Безсмертя" в Києвi (1784 рiк), яка пiдлягала Великому сходовi польському. До цього ж об'єднання належало ще декiлька українських лож. Всi вони дiяли безсистемно i займалися, здебiльшого, мiстично-теологiчними проблемами.
На початку ХIХ столiття на Україну поширюється вплив росiйських масонiв. Вiдкриваються ложi у Києвi, Одесi, Харковi, Житомирi, Полтавi, - бiльшiсть з них входила до вiдомого петербурзького масонського союзу "Астрея".
Низка лож зайнялася полiтичною дiяльнiстю, встановивши тiснi зв'язки з декабристами. Але бiльшiсть масонських органiзацiй на Українi, все ж таки, набувають нацiональної орiєнтацiї, вiдповiдним стає i характер їхньої дiяльностi: вони беруть пiд опiку шпиталi, школи, дитячi притулки, займаються просвiтницькою роботою.
Саме нацiональна орiєнтацiя українського масонства спричинила його швидку заборону. Через 2 роки, в 1822-му, така доля спiткала польських масонiв, а пiсля поразки повстання декабристiв - росiйських. Настала доба тривалого забуття, або, як самi масони кажуть, сну. Й лише на порозi ХХ столiття масонство вiдновлює свою дiяльнiсть на землях Росiйської iмперiї.
Вiдкрившись у багатьох мiстах України, в 1900 роцi всi ложi об'єднуються навколо Великої ложi України. В 1912 роцi на першому Конвентi лож Росiї почалася боротьба лож української орiєнтацiї на чолi з М.Грушевським з проросiйськими ложами на чолi з В.Штенгелем. Незабаром в Києвi було органiзовано мiсцеву масонську Раду, членами якої стали вiдомi українськi полiтичнi та культурнi дiячi - Маркотун, Петлюра, Грушевський, Григорович-Барський, Терещенко. Пiсля лютневої революцiї 1917 року масони України активно включаються в полiтичну боротьбу. Своїми дiями вони, фактично, iнiцiювали проголошення Української Народної Республiки. Сталося це пiсля того, як у жовтнi 1917 року на засiданнi Верховної ради масонiв в Українi депутати ознайомили присутнiх з позицiєю українських лож - "повне вiдокремлення вiд Росiї та переорiєнтацiя на Нiмеччину".
У 1918 роцi члени ложi "Об'єднаних слов'ян" гетьман Павло Скоропадський та Маркотун (особистий секретар гетьмана) проводять переговори з французькими "братами" у Стокгольмi та Києвi, з метою фiнансування гетьманату, але безрезультатно. В той час мiсце Великого магiстра України посiдає Петлюра, якому емiсари французьких лож вже надають кошти на створення гайдамацьких полкiв i фiнансування проантантiвських видань. Пiсля поразки вiйськ УНР Петлюра вивiз до Францiї архiв та релiквiї українського масонства. Пiзнiше у Францiї органiзувалася ложа "Голос України", яка увiйшла до Великої ложi Францiї.
В радянськi часи масонство поринуло в дуже тривалий "сон". У 1991 роцi в пресi з'являлися повiдомлення нiбито про вiдновлення масонства в Українi - переважно пiд патронатом Великої нацiональної ложi Францiї.
Подiльськi масони. Про них, на жаль, збереглося обмаль свiдчень i архiвних матерiалiв. Але все-таки деякi данi знайти вдалося. В iсторичних джерелах зустрiчаються вiдомостi про iснування в 1917-1918-х роках ложi "Мiнерва" в мiстечку Буцнiвцi (нинi село Буцнi Летичiвського району). Мiстечко належало пану Островському i, можливо, вiн мав вiдношення до масонства, надавши притулок "братам" у своєму маєтку. Також у цей час у складi вже згаданого союзу "Астрея" дiяла у Кам'янцi-Подiльському ложа "Пломенiюча зоря". Але найбiльш докладнi вiдомостi збереглися про iншу кам'янецьку ложу - "Озирис". Про неї розповiдається у книзi подiльського iсторика О.Прусевича: "На вулицi Довгiй, в будинку N 69, що належить нинi Вайнбауму (данi на 1912 р. - авт.), а колись Пiлстину, драгоману Речi Посполитої, проводила свої засiдання кам'янецька ложа "Озирис", яка вiдкрита була 26 грудня 1818 року i вiдповiдала шотландським ступеням. Спочатку ложа розташовувалася в будинку лiкаря Димера, потiм - у будинку Батасановича, а пiсля у Пiлстина. На засiданнях спiлкувалися польською та французькою мовами. Заборонена ложа в кiнцi 1822 року. Майстром крiсла був лiкар Францишек Димер, iнспектор лiкарський; помiчником його - лiкар Ян Чайковський, майстрами - Томаш Михаловський i Мартин Кроковський, секретарем - Iгнацiй Садовський, вiце-регент засiдателiв трибуналу; в числi iнших членiв були: брати Сабiнськi, Симон Чайковський, Козмiнський - капiтани-квартирмейстри, Францишек Малиновський, Янович, Микоша, представники землевласникiв: Францишек Добек, Оржеховський, Рацiборський та iншi".
Доля подiльських лож була аналогiчною з iншими ложами Росiйської iмперiї - їхнi слiди губляться пiсля заборони масонства в 1822-1826 роках. Що стосується будинку на вулицi Довгiй, то достовiрне мiсцезнаходження встановити не вдалося - змiнилася нумерацiя будинкiв на вулицi.
Масонськi ложi.
Найменший осередок мав назву - ложа. Кожнiй ложi давалася назва на честь особливо поважних масонських символiв або мiфiчних божеств. На чолi ложi стояв керуючий - Майстер Крiсла (або Венерабль), помiчника називали - намiсним майстром. Було ще багато посад: наглядачi (або сюрвельани), секретар (або хранитель печатки), ритор ( або вiтiя) та iншi. Ложi однiєї системи входили в союз лож, який називався "Велика ложа", або "Великий схiд", на чолi якого стояв Гросмейстер (або Великий Майстер). Будь-який член масонського ордену мав право входу в усi ложi свiту.
Системи та ступенi масонства.
Iснувало кiлька масонських систем (або течiй), названих на честь країни, де вони зароджувалися (англiйська, французька, швецька та iншi), або на честь їхнiх органiзаторiв (мартинiсти, ложi Цинендорфа та iншi), або за намiром вказати на особливостi характеру роботи ("Iлюмiнатори" - тобто просвiтленiх, "Розенкрейцери" - прихильники символiв Рози та Хреста, та iншi).
Всi члени масонства подiляються по ступеням. Основними ступенями загальними для всiх лож є: учнiвська, товариська та майстерська. Цi ступенi називають iоанiвськими (на честь заступника масонiв Св. Iоана Хрестителя). Далi йдуть три шотландськi або андрiївськi ступенi ( названi на честь Андрiя Первозванного, заступника Шотландiї). Вони є перехiдними до наступних, найвищих ступенiв - лицарських.
Символи масонства.
У масонiв кожна рiч, кожний предмет, кожна дiя - мали своє значення i свiй таємний сенс. Так, зображення Пломенiючої зорi чи зiрки означало "дух", що наповнює всю природу, Сонця - iстину, Мiсяць - чистоту любовi та природи, сiм зiрок - помешкання премудростi. Серед речей поважали: Кафiнський вузол - символ єдностi трьох членiв братерства, три свiтильники - священна Трiйця; труна, череп та кiстяк - нехтування до смертi, молоток - совiсть. Пiд час ритуалiв та засiдань "брати-каменярi" одягали вiдповiдний одяг - обов'язково фартух (символ вiльних каменярiв) та круглi капелюхи (символ вiльностi).
Як посвячували у масони.
По-перше, бажаючому стати членом ордену, необхiдно було заручитися рекомендацiєю одного з членiв ложi. По-друге, протгом двох тижнiв всi брати "дослiджували моральнiсть, характер, громадянськi та сiмейнi чесноти кандидата", пiсля чого вiдбувалося таємне голосування. Якщо кандидат "проходив" його, то в призначений час iз зав'язаними очима його везли в примiщення ложi на випробування.
Кандидата заводили в так звану "чорну храмину" - велику чорну кiмнату без вiкон, ледь-ледь освiтлену звисаючою лампадою з трьома свiчками. В куту стояв чорний стiл та два стiльцi, на столi - берцова людська кiстка та череп, Бiблiя та пiсочний годинник. В протилежному кутi - людський кiстяк з написом над ним: "Ти сам будеш такий". В двох iнших кутах стояли домовини: в однiй майстерно пiдроблений мрець, а iнша порожня.
Отже, уявляєте, що бачив той, кого посвячували, коли з його очей знiмали пов'язку. Через чверть години в кiмнату входив обрядоначальник i пояснював значення кожної речi, роз'яснював мету ордену та оголошував вимоги до членiв ордену. Всього накладалося сiм вимог (або "должностей") : покора; пiзнавати самого себе; вiдкинути гординю; любов до людства; щедрiсть; скромнiсть; любов до смертi. Одразу ритор вимагав вiд кандидата довести першу, третю та п'яту вимоги: на ознаку визнання покори випробуваний повинен був дозволити знову зав'язати собi очi; на ознаку вiдкинення гординi - зняти з себе верхнiй одяг; на ознаку щедростi - вiддати всi грошi та коштовностi.
Пiсля того, ритор, приставивши меч до оголених грудей кандидата, виводив його з чорної храмини i заводив у головний зал ложi. Там Великий Майстер задавав ряд питань i, задовiльнившись вiдповiдями, проголошував: "Чуєте, шановнi брати,- ця вiльна людина в своїх намiрах переконана. Вiн добровiльно погоджується присвятити себе "должностям" нашим. Згiднi ви на те, аби вiн був прийнятий в наше товариство?" Трикратно всi члени ложi проголошували: "Єй тако!".
Прийнятому знiмали пов'язку i вручали бiлий шкiряний запон (знак, що вiн вступив в орден), срiбну лопатку - майстерок (знак спорудження Храму щастя), пару бiлих чоловiчих рукавиць ( лише чистими руками можна споруджувати храм), пару бiлих жiночих пальчат (для дами свого серця).
